Недавно Юлия Тимошенко отпраздновала 50-летний юбилей. Своеобразными итогами ее деятельности с читателями поделился бывший заместитель Генерального прокурора Украины, заслуженный юрист Украины Николай Обиход.
 

В январе 2011 года исполнится шесть лет со времени прекращения уголовного дела, возбужденного Генеральной прокуратурой Украины против Юлии Тимошенко о взятках для экс-премьера Украины Павла Лазаренко. Несомненно, что обстоятельства этого скорее политического, чем правового решения в недалеком будущем станут предметом изучения юристами и историками как яркий образец надругательства над законностью и здравым смыслом. В Украине многие – политики, правоохранители, журналисты не любят говорить об этой неприличной истории, ибо она действительно бросает тень на репутацию нашей страны и заставляет думать самих украинцев и не только их о «меншовартості» отечественного политического бомонда и об особенностях верховенства права «по-украински».
 

С высоты прошедших лет уже иначе воспринимаются былые обращения Павла Ивановича к народу:«… Хочу заявити, що ніяких валютних рахунків у закордонних банках я не маю… Власті панічно бояться зростаючої популярності партії «Громада», виплескують у суспільство зливи брехні, намагаються зганьбити нас в очах виборців …» (П.Лазаренко. Заява від 26 грудня 1997 р., «Голос України»).
 

Жизнь все расставила на свои места – Лазаренко осужден американским судом к 8 годам тюрьмы за совершенные преступления и в публичном судебном процессе в США обнародованы десятки принадлежащих экс-премьеру и контролируемых им банковских счетов за пределами Украины, на которых арестовано около 280 миллионов долларов США. Вместе с тем его партнерша Тимошенко, не разделившая судьбу своего наставника благодаря беспринципности и лакейству прокурорского руководства образца 2005 года, до сих пор не отстает от Лазаренко в изворотливости и надувательстве сограждан, лживо утверждая о своей непричастности к зарубежным счетам и о реабилитации ее высшими судебными инстанциями по всем криминальным обвинениям, хотя Верховный Суд Украины в действительности никогда ее не реабилитировал: «… Мені вдалося пройти всі інстанції суду, аж до Верховного суду і відновити своє чесне ім’я. …Верховний суд сказав останнє слово, що немає складу злочину ні в чому. …Говорили про мільярдні рахунки, підняли всі рахунки в світі – не знайдено жодного рахунку, де можна було б знайти хоч копійку грошей, яка була б доказом цього …» (З виступу Ю.Тимошенко 14 травня 2010 року у телепрограмі «Шустер live»). И многие ей верят, как когда-то верили Лазаренко.
 

Правда, некоторые постепенно прозревают. Даже ее недавний соратник по «оранжевой революции» и третий украинский президент Виктор Ющенко без обиняков высказал свое отношение к талантам Тимошенко, публично заявив на заседании СНБО Украины 10 февраля 2009 года: «…У вас дар к воровству, пусть меня Бог простит!... Юлия Владимировна, вы регулярно крали тот газ, а тепер поучаете, как избавиться от коррупционеров?! У вас все держится на взятках…» (Кореспондент. Net., 16.02.09).
 

Задача нашего исследования, к сожалению весьма краткого, проанализировать открытые источники и если не прийти, то хотя бы приблизиться к истине. Сегодня, учитывая осведомленность СМИ и интернет-изданий, наличие множества доступных источников, нет нужды обращаться к многотомным прокурорским архивам, которые до сих пор находятся за семью замками в здании на Резницкой.
 

В СМИ обнародованы многочисленные документы, происходящие из различных дел – от гражданских и хозяйственно-арбитражных до уголовных – в отношении корпорации «ЕЭСУ» и собственно тандема Лазаренко-Тимошенко. В том числе из американского дела «США против Павла Лазаренко». Замечательным подспорьем для любознательных является американская ресурс-система Public Access to Court Elektronic Records (PACER) - “Публичный доступ к судебным электронным документам», обеспечивающая не только гражданам США, но и любому иностранцу доступ к материалам судебных дел. Эти документы даже в условиях молчания украинской прокуратуры раскрывают истинную картину деятельности связки двух партнеров: так называемого «Хозяина» - Павла Лазаренко и его талантливой ученицы - хозяйки «ЕЭСУ» Юлии Тимошенко, далеко превзошедшей своего наставника.
 

Поскольку Тимошенко в течение многих лет уклоняется от конкретных опровержений и объясняет обвинения ее в причастности к преступной деятельности Павла Лазаренко то политическим заказом «злочинної влади», то «происками мафии», проведем простейшее исследование доступных документов, касающихся событий бурных 90-ых годов. То есть выполним ту работу, которую обычно выполняют следователи, прокуроры, судьи при анализе доказательств. Такой анализ не требует наличия семи пядей во лбу и каких-то сверхинтеллектуальных способностей. Более того, он доступен для понимания любого читающего человека.
 

Незаменимыми для будущих историков в качестве официального источника информации являются неоднократно подаваемые в Верховную Раду Украины Представления Генеральной прокуратуры о даче согласия на привлечение к уголовной ответственности и арест народного депутата Украины Юлии Тимошенко. Обратимся к тексту одного из этих представлений, опубликованному в еженедельнике «2000», выпуск №36(138) за 6-12 сентября 2002 года. Итак, слово Генеральной прокуратуре Украины:
 

1. Протягом 1996 року, являючись службовою особою суб'єкта господарської діяльності у зв'язку із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, Тимошенко Ю.В., з 06.12.95 (наказ № 89-К від 06.12.95) по 01.01.97 (наказ № 1-К від 03.01.97) займаючи посаду президента закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «ЄЕСУ» (м. Дніпропетровськ), діючи умисно та використовуючи своє службове становище як президента корпорації «ЄЕСУ», та одночасно являючись власником кіпрської компанії «Сомолі», діючи за попередньою змовою і спільно зі своїм чоловіком — членом правління «ЄЕСУ» та співвласником цієї ж офшорної компанії Тимошенком О.Г., неодноразово давала хабарі в особливо великих розмірах — на загальну суму 162 мільйони доларів США — Лазаренку П.І., який, являючись службовою особою, займав особливо відповідальне становище — з 5 вересня 1995 року по 28 травня 1996 року першого віце-прем'єр-міністра України, з 28 травня 1996 року по 2 липня 1997 року — Прем'єр-міністра України, за його сприяння у діяльності «ЄЕСУ» з використанням службового становища в інтересах корпорації.
 

Так, у листопаді 1995 року — травні 1996 року, надаючи підтримку нещодавно створеній (зареєстрована 21 листопада 1995 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської Ради народних депутатів) корпорації «ЄЕСУ», перший віце-прем'єр-міністр України Лазаренко П.І., використовуючи своє службове становище, організував включення корпорації «ЄЕСУ» в число оптових імпортерів російського природного газу в Україну та сприяв укладенню корпорацією «ЄЕСУ» контракту №4ГУ-96 від 29 грудня 1995 року з РАТ «Газпром» про купівлю у 1996 році 25,118 млрд. куб.м. природного газу на суму 2 мільярди 009 мільйонів 440 тисяч доларів США, а також організував закріплення за корпорацією для здійснення на 1996 рік поставок газу Дніпропетровської і Донецької областей, які споживали найбільші в Україні обсяги газу і виробляли найбільші об'єми ліквідної продукції.
 

Він же шляхом звернення від імені Кабінету Міністрів України до Міністерства оборони Російської Федерації сприяв корпорації «ЄЕСУ» в укладенні у 1996 році угод з МО РФ, внаслідок яких вона отримала безоплатно від РАТ «Газпром» російський природний газ на суму 300 млн. доларів США під зобов'язання майбутніх зустрічних поставок товарної продукції для Міністерства оборони Російської Федерації на цю ж суму, тобто одержала безвідсотковий товарний кредит на суму 300 млн. доларів США.
 

За виконання цих дій по сприянню комерційній діяльності корпорації «ЄЕСУ» у квітні-травні 1996 року Тимошенко Ю.В. і Тимошенко О.Г. перерахували в якості хабара Лазаренку П.І. з рахунку компанії «Сомолі» в кіпрському банку «Bank of Cuprus Ltd» (Нікосія) 39 мільйонів 610 тисяч доларів США через банківський рахунок багамської офшорної компанії «Orphin S.A.» в польському банку «American Bank in Poland» (м.Варшава) i кодований рахунок «21383 ORPHIN» у швейцарському банку «Banque Populaire Suisse» (м.Женева) та рахунки зареєстрованої на Британських Віргінських островах офшорної компанії «Bainfield Co LTD» у швейцарському банку «SCS Alliance S.A.» (м.Женева), розпорядником яких був Кириченко П.М., на особисті кодовані рахунки Лазаренка П.І. «21678 NIHPRO» в банку «Banque Populaire Suisse» та «CAPRO-53» в банку «SCS Alliance S.A.» (м.Женева).
 

Надалі у травні-липні 1996 року Тимошенко Ю.В. і Тимошенко О.Г. перерахували в якості хабара Лазаренку П.І. з рахунку компанії «Сомолі» в кіпрському банку «Bank of Cuprus Ltd» 17 мільйонів 370 тисяч доларів США через рахунок компанії «ORPHIN S.A.» в польському банку «American Bank in Poland» (м.Варшава) і кодований рахунок «21383 ORPHIN» у швейцарському банку «Banque Populaire Suisse» (м.Женева) та рахунки панамської офшорної компанії «GHP Corporation» у цьому ж швейцарському банку, розпорядником яких був Кириченко П.М., на особистий кодований рахунок Лазаренка П.І. «21678 NIHPRO» в банку «Banque Populaire Suisse».
 

… Лазаренко П.І. за хабар надав можливість корпорації «ЄЕСУ» провести безгрошові розрахунки з АТ «Укргазпром» по своїх боргах за отриманий природний газ, в результаті чого спричинені матеріальні збитки державі у вигляді непогашеної заборгованості ЗАТ «Об'єднання» по поставках продукції в державні резерви на суму 287 млн. 289 тис. 062 грн.
 

Як наслідок, на суму цих коштів, які не надійшли в державний бюджет по доходах, передбачених як внески за оплату транзиту природного газу по території України, корпорація «ЄЕСУ» була фактично звільнена від реальних розрахунків з АТ «Укргазпром» за отриманий нею від «Укргазпрому» природний газ.

Крім цього, у липні-вересні 1996 року Тимошенко Ю.В. і Тимошенко О.Г. перерахували в якості хабара Лазаренку П.І. з рахунку компанії «Сомолі» в кіпрському банку «Bank of Cuprus Ltd» 29 мільйонів 900 тисяч доларів США через рахунок компанії «Orphin S.A.» у банку «American Bank in Poland» (м.Варшава) і кодований рахунок «21383 ORPHIN» у швейцарському банку «Banque Populaire Suisse» (м.Женева), рахунки панамських офшорних компаній «Wilnorth, Inc» і «GHP Corporation» у швейцарському банку «SCS Alliance S.A.» (м.Женева), рахунок зареєстрованої на Британських Віргінських островах офшорної компанії «Paddox Industries Limited» у швейцарському банку «Credit Suisse» (м.Женева), розпорядником яких був Кириченко П.М., на особисті кодовані рахунки Лазаренка П.І. «21678 NIHPRO» в банку «Banque Populaire Suisse» та «CAPRO-53» в банку «SCS Alliance S.A.» (м.Женева).
 

У грудні 1996 року за одержаний від Тимошенко Ю.В. і Тимошенка О.Г. хабар Лазаренко П.І., використовуючи своє службове становище Прем'єр-міністра України, сприяв створенню «Українського газоресурсного консорціуму», основними засновниками якого стали корпорація «ЄЕСУ» i британська компанія «Юнайтед», а також очолюваний Тимошенко Ю.В. АКБ «Південкомбанк», та організував видання Кабінетом Міністрів України постанови №1539 «Про порядок забезпечення природним газом народного господарства і населення в 1997 році» від 23 грудня 1996 року. Цією постановою комерційній структурі — «Українському газоресурсному консорціуму» було передано від органів влади такі функції, які раніше виконували лише органи державного управління, а саме: разом з Держкомнафтогазпромом України визначати оптових імпортерів для закупівлі за імпортом необхідної Україні кількості природного газу та затверджувати умови їх діяльності в Україні, контролювати розподіл ресурсів природного газу та дотримання балансу природного газу в Україні, затверджувати умови діяльності оптових імпортерів природного газу за територіальним принципом, здійснювати контроль разом з державною компанією «Укргаз» і місцевими органами виконавчої влади за станом укладення договорів на поставку природного газу між оптовими імпортерами і суб'єктами господарської діяльності.
 

Крім цього, в кінці грудня 1996 року в зв'язку з відмовою РАТ «Газпром» укласти з корпорацією «ЄЕСУ» договір про поставку російського природного газу на 1997 рік без урядових гарантій, Лазаренко П.І., діючи за хабарі в інтересах «ЄЕСУ», дав вказівку державному міністру України Мінченку А.К. надати РАТ «Газпром» Гарантію Уряду України від 31 грудня 1996 року на суму 200 млн. доларів США про оплату з державних ресурсів товариству «Газпром» поставленого в Україну газу комерційним фірмам-посередникам, найбільшим з яких являлась «ЄЕСУ», що дало можливість корпорації укласти з РАТ «Газпром» договір № 3 ГУ-97 від 31 грудня 1996 року про поставку у 1997 році в Україну природного газу обсягом 15,5 млрд. куб. м. на суму 1 мільярд 240 мільйонів доларів США.
 

Таким чином, у 1996 році Лазаренко одержав у якості хабарів:

— 84 мільйони доларів США від «Somolli Limited», яка була зареєстрована на Кіпрі 8.10.1992 і контролювалася Юлією Тимошенко…

… Вказаними діями Тимошенко Ю.В. скоїла злочин, передбачений ч.2 ст.369 Кримінального кодексу України — давання хабара, вчинене повторно… ».


 

Существуют ли подтверждения такому тяжкому обвинению Юлии и Александра Тимошенко, выдвинутому Генеральной прокуратурой Украины, или оно взято с потолка согласно политическому заказу «злочинного режиму Кучми», как это утверждают сами Тимошенко и Лазаренко? Ведь, действительно, что может быть серьезнее обвинения в неоднократной даче взяток на общую сумму, исчисляемую десятками и сотнями миллионов долларов? И это всего лишь за 2 года – небольшой временной фрагмент бурной жизни и деятельности тогдашней «газовой принцессы». Попытаемся найти ответ на этот вопрос, исходя из доступных документов.

Прежде всего о схеме перечисления более 80 миллионов долларов от владельцев кипрской компании “Somolli Enterprises Limited” - супругов Юлии и Александра Тимошенко на личные счета Павла Лазаренко. Как следует из представления Генеральной прокуратуры Украины, деньги перечислялись со счетов кипрской компании «Somolli Enterprises Limited», находящихся в в банке “Bank of Cyprus” (г.Никосия, Кипр), сначала на управляемые советником Лазаренко - Петром Кириченко зарубежные банковские счета. Это - кодированный счет “21383 ORPHIN” в швейцарском банке “Bangue Populaire Suisse” (Женева), счет багамской офшорной компании «ORPHIN S.A.» в польском банке “American Bank in Poland” (Варшава) и счет панамской офшорной компании «Wilnorth, Inc.» в швейцарском банке “SCS Alliance S.A.” (Женева). Это первая так называемая «прокладка» для запутывания тех, кто пожелал бы проследить движение денег. Затем с этих счетов по распоряжению Петра Кириченко те же деньги перечислялись на счет офшорной компании «Beinfield Co Ltd» (Британские Виргинские острова) в женевском банке “SCS Alliance S.A.” и на счет панамской компании «GHР Corporation» в женевском банке “Bangue Populaire Suisse” или счет компании “Paddox Industries Limited” (Британские Виргинские острова) в банке “Credit Suisse” (Женева), собственником и распорядителем которых (соответственно кампаний и их счетов) также был Кириченко. Это - вторая «прокладка» для слишком любознательных. И наконец они перечислялись затем с вышеназванных промежуточных счетов по распоряжению Петра Кириченко на личные кодированные банковские счета Павла Лазаренко: счет “CARPO-53” в банке “SCS Alliance S.A.” (Женева) и счет “NIРRO-21678” в банке “Bangue Populaire Suisse” (Женева).
 

Приведенный выше фрагмент (ведь это далеко не все денежные трансферы для Лазаренко) перечисления денег, изложенный в представлении ГПУ, предельно ясен. Он соответствует опубликованной в некоторых интернет-изданиях общей схеме движения денежных средств со счетов компании«Somolli Enterprises Limited» на банковские счета Павла Лазаренко: (см.схему)

Для уяснения того, существуют ли доказательства, что супруги Тимошенко перечисляли указанные денежные суммы для Павла Лазаренко и что он действительно их получал, необходимо, на наш взгляд, найти документальное подтверждение следующему:
 

- кому принадлежит кипрская фирма «Somolli Enterprises Limited» и кто является распорядителем ее банковских счетов в банке “Bank of Cyprus” (г.Никосия, Кипр), с которых более 80 миллионов долларов перечислены через посреднические счета на личные счета Павла Лазаренко?

- кто давал указания кипрскому банку перечислить указанную сумму на посреднические банковские счета, управляемые Петром Кириченко?

- действительно ли посреднические банковские счета, через которые прошли указанные суммы, управляются Петром Кириченко?

- подтверждает ли Петр Кириченко получение указанных денежных средств на управляемые им банковские счета и что он объясняет по поводу оснований их получения, кому и на каком основании он далее переводил эти деньги?

- действительно ли кодированные личные счета, на которые в конечном итоге поступили указанные денежные средства, принадлежат Павлу Лазаренко?
 

Ответы на эти вопросы содержатся в следующих документах:
 

Первое. Доказательства принадлежности кипрской компании «Somolli Enterprises Limited» и ее банковских счетов в банке “Bank of Cyprus” (г.Никосия, Кипр) Юлии Тимошенко и ее мужу Александру Тимошенко:

В документах кипрского банка «Bank of Cyprus» (опубликованы на http://openbiz.com.ua., 18.11.09, «Павел Лазаренко: «За что меня посадили соучастники») об открытии в октябре 1992 года счетов компании «Somolli Enterprises Limited» распорядителями денежных средств и собственниками этой компании значатся граждане Украины Тимошенко Александр, Тимошенко Юлия и Гравец Александр. В этих документах стоят их личные подписи:

 

Перед нами банковская карточка с образцами подписей партнеров-директоров клиента банка – компании «Somolli Enterprises Limited» Тимошенко Александра, Тимошенко Юлии и Гравца Александра как уполномоченных распоряжаться средствами на ее банковских счетах.

 

Это – заявление от нерезидента об открытии иностранного валютного счета для компании «Somolli Enterprises Limited» в кипрском банке «Bank of Cyprus» от 2 октября 1992 года за подписями Тимошенко Александра, Тимошенко Юлии и Гравца Александра. Существуют и другие кипрские документы, прямо привязывающие Юлию Тимошенко и ее на то время еще молодую команду к компании Somolli Enterprises Limited и ее банковским счетам.

 Правдиво рассказал о собственниках кипрской компании «Somolli Enterprises Limited» один из них - друг семьи Тимошенко и бывший вице-президент корпорации «ЕЭСУ» Александр Гравец (на снимке с Александром и Юлией Тимошенко). На допросе в Израиле в сентябре 2000 года Александр Гравец сообщил: « … Акционерами на октябрь 1992 года были я, Александр и Юлия Тимошенко. Об изменении состава акционеров компании в последующий период мне ничего не известно …» 

((http://openbiz.com.ua,18.11.09, «Павел Лазаренко: «За что меня посадили соучастники»).

Итак, из этих документов вывод однозначен: собственники (акционеры) кипрской компании «Somolli Enterprises Limited» и распорядители ее банковских счетов в банке “Bank of Cyprus” (г.Никосия, Кипр) - Юлия Тимошенко, ее муж Александр Тимошенко и друг их семьи Александр Гравец.

 
Продолжение...