Вперше за історію України в минулому році було створено організацію, яка об'єднала колишніх військовослужбовців і співробітників усіх силових відомств, правоохоронних та спецслужб України. Всеукраїнську громадську організацію «Сила і Честь» очолив Ігор Смешко, генерал-полковник, доктор наук, професор, екс-голова Служби безпеки України.
 

Вінницький обласний осередок «Сили і Честі» — генерал Іван Іванович Кулак. До недавнього часу Іван Іванович був начальником Управління СБУ у Вінницькій області. Його знають і поважають як високоосвіченого професіонала, порядну людину та мудрого керівника.


 

На цьому тижні на Вінниччину завітали представники організаційного комітету «Сили і Честі». Перші заступники - М.С. Обиход, генерал-лейтенант юстиції, який працював заступником Генерального прокурора України та заступником голови СБУ, генерал-лейтенант Л.М. Гнатенко, екс-начальник штабу озброєння Збройних сил України, нардеп 5-го скликання, та інші.

 

Представники організаційного комітету зустрілись із активом організації, керівниками міста та області, дали прес-конференцію для журналістів. Саме на ній і прозвучало повідомлення про намір ВГО трансформуватись у політичну силу й іти на вибори.

 

Мета приїзду на Вінниччину керівників ВГО «Сила і Честь» полягала у тому, щоб зустрітись із представниками влади та презентувати громадськості свої погляди. Вони чіткі і зрозумілі — сильна і суверенна Україна з диктатурою Конституції та Закону.

 

«Колись ми всі складали присягу та обіцяли не пошкодувати нічого задля захисту Батьківщини та народу — навіть свого життя. Час настав! Ми знаємо, що робити!» — заявили небайдужі генерали.

 

Зрозуміло, що професіоналізму, поінформованості та досвіду роботи цим людям не позичати. Тут кожен вартий десятьох, визнають у кулуарах учасники зустрічі… А якщо вони ще й об'єднались…

 

Що ж, чому не привітати таке об'єднання професіоналів, які своїм девізом вибрали два слова: сила — але закону, честь — сенс життя.
 

«Сила та Честь» закликає всіх небайдужих жителів України з сіл та міст вступати до своїх рядів.
 

Те, що нас об'єднує сьогодні, наголосили вони — це спільне відчуття болю за наш прекрасний і терпеливий народ та за державу, саме їх «професійні» політикани довели до межі відчаю та фізичного виживання.

 

Причиною багатьох наших суспільних помилок і бід в Україні є не тільки молодий вік української демократії, брак відповідного політичного досвіду нашого народу та справжньої політичної культури в країні, але й головне — відсутність у державі справжньої політичної еліти загальнонаціонального рівня та європейського масштабу.

 

А ще більше — відсутність відповідного професіоналізму та компетентності, глобального системного мислення та елементів справжньої загальноосвітньої культури у більшості з нині діючих політичних можновладців нашої країни.

 

Останні роки нашого суспільного життя призвели до втрати довіри народу до усіх без винятку інститутів державної влади, неабиякої перевтоми від будь-яких процесів у політичному житті держави.

 

Під загрозою опинилося найсвятіше — віра людей у МАЙБУТНЄ НАШОЇ КРАЇНИ та у саму можливість існування сильної, заможної та гордої ДЕРЖАВИ УКРАЇНИ.

 

У деякій мірі, певна провина у цьому частково лежить і на нас — колишніх «силовиках». Принаймні, за наше завчасне та добровільне самоусунення від активної громадської і політичної позиції. По-перше, нашим самоусуненням від активного політичного життя в державі після звільнення з державної служби спритно скористалося безліч політичних авантюристів. Курйозним фактом історії України вже стали приклади, коли керівниками Міністерства оборони, Служби безпеки та Міністерства внутрішніх справ змогли стати нові «революційні» кадри політичних висуванців, які не лише не мали фахової чи спеціальної освіти, але навіть ніколи не служили в армії.

 

Більшість із нас ніколи не мріяла стати професійними політиками, але, очевидно, сама доля веде нас…

 

Зрозуміло, що в багатьох може виникнути асоціація організації колишніх військових із військовим режимом чи чимось подібним. На що колишні військові відповідають, що це не перший випадок в історії людства, коли військові беруть відповідальність за долю країни і її прогресивний розвиток у свої руки.

 

Представники ВГО нагадали, що один із творців сучасної Франції — генерал Бонапарт, помираючи на острові Святої Єлени, зазначив, що хотів, аби нащадки пам'ятали його не за десятки виграних ним битв, а за те, що він уперше в Європі впровадив «Цивільний кодекс Наполеона», який наряду із римським правом став основою сучасної правової системи демократично розвинутих країн світу.




 

Вислухала Тетяна КВАСЮК