• Сила і Честь
  • Сила і Честь
  • Сила і Честь
  • Сила і Честь
  • Сила і Честь

© 2019

політична партія «Сила і Честь»

                                                                                      Шановна Людмило Леонтіївно!

 

 

Президія Головної Ради Всеукраїнської громадської організації «Сила і Честь» (СІЧ) змушена вернутися до Вас з питанням, що надзвичайно непокоїть Українську громадськість, вирішення якого потребує Вашого невідкладного реагування.

25 лютого 2019 року прокурорами Головної військової прокуратури без складання протоколу – обов’язкового у таких випадках процесуального документа, затримано колишнього начальника Генерального Штабу Збройних сил України генерал-полковника Володимира Заману. У той же день з порушенням вимог частини першої статті 52 Кримінального процесуального кодексу (далі – КПК) України без участі захисника йому вручено повідомлення про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого частиною другою (!) статті 27 і частиною першою статті 111 (державна зрада) Кримінального кодексу (далі – КК) України, а у його помешканні в супереч вимогам частини другої статті 234 КПК України без ухвали слідчого судді проведено обшук.

Передусім, серйозні сумніви викликає правильність наведеної вище кримінально-правової кваліфікації, оскільки йдеться про вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 111 КК України у співучасті. Відповідно до статті 26 КК України співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

За наявною інформацією, Володимира Заману підозрюють у вчиненні за попередньою змовою з екс-Президентом України Віктором Януковичем злочину, передбаченого частиною першою статті 111 КК України. При цьому, самого Віктора Януковича 24 січня 2019 року засуджено за одноосібне (без співучасті) вчинення аналогічного злочину (справа № 756/4855/17)! Тобто ніякої співучасті (умисної спільної участі Володимира Замани і Віктора Януковича) у вчиненні зазначено злочину не існувало і не могло існувати. Особливо після того, як 18 лютого 2014 року під час Революції гідності, Володимир Замана відмовившись виконати злочинний наказ тодішніх очільників держави - застосувати Збройні сили України проти мітингувальників на Майдані незалежності, подав рапорт про звільнення з посади Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача збройних сил України.

Оскільки обвинувальний вирок суду відносно Віктора Януковича, винесений 24 січня 2019 року Оболонським районним судом м. Києва у справі № 756/4855/17, є юридичним фактом, який має юридичне значення та не потребує встановлення, прокурори Головної військової прокуратури мали б його враховувати при здійсненні кримінально-правової кваліфікації у кримінальному провадженні щодо Володимира Замани. Однак, цю надзвичайно важливу обставину вони демонстративно ігнорують.

Звертаємо Вашу увагу й на те, що частиною другою статті 216 КПК України досудове розслідування злочинів, передбачених статтею 111 КК України віднесено до підслідності слідчих органів державної безпеки. Водночас, у частині першій статті 2 Закону України «Про прокуратуру» міститься імперативна норма, якою визначено функції прокуратури, серед яких не передбачено повноваження проводити досудове розслідування.

Незважаючи на зазначене, прокурори Головної військової прокуратури продовжують незаконно здійснювати досудове слідство у справі, яка носить відверто політичне забарвлення. При цьому, ними брутально нехтуються права і основоположні свободи людини, про які йдеться у статтях 5, 6, 10, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97.

Відповідно до статті 5 Конвенції кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. При цьому, кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

З цього приводу вбачаємо за доцільне звернути увагу на те, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Ігнатов проти України» (заява № 40583/15) наголосив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися з урахуванням особливостей кожної справи, наявності підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих доводів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про зміну обраного запобіжного заходу на більш м’який, не пов’язаний із триманням під вартою. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдане лише реальними інтересами суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважують правило поваги до особистої свободи.

Звертаємо Вашу увагу на те, що пунктом 4 статті 5 Конвенції передбачено, що «суд без зволікання встановлює законність тримання під вартою». Ця вимога складається з двох аспектів. По-перше, йдеться про те, що можливість ініціювати судовий перегляд законності тримання під вартою має бути забезпечена невдовзі після взяття особи під варту і за необхідності через розумні періоди часу в подальшому.

По-друге, такий перегляд має здійснюватися з належною сумлінністю. На таке, зокрема, звернув увагу Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі «Худобін проти Росії» (Khudobin v. Russia), (заява № 59696/00).

Однак, прокурори Головної військової прокуратури протягом місяця уже тричі (!!!) без поважних на те причин не з’являлися на засідання Апеляційного суду м. Києва для розгляду клопотання Володимира Замани про скасування застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У такий спосіб вони намагаються відтермінувати розгляд судом зазначеного питання та якнайбільше ускладнити реалізацію підозрюваним свого права на належний захист від свавілля, що є основним елементом «законності» тримання під вартою у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції, а також гарантованого статтею 6 Конвенції права на справедливий суд.

На наше переконання, затримання та арешт генерал-полковника Володимира Замани носять відверто політичне забарвлення. Адже екс-керівник Генерального Штабу Збройних Сил України дозволив собі публічно звинуватити чинну владу у злочинній бездіяльності, яка призвела у 2014 році до анексії Російською Федерацією Криму та подальшої окупації частини Донбасу Володимир Замана стверджував (див. https://www.youtube.com/watch?v=y0PEG9mlJzI) Продовжує наполягати (див. https://www.facebook.com/Zamana.V/videos/vb.1996816747294968/351101025536300/?type=2&theater) на тому, що на початку російської агресії «… Українська армія була готова обороняти Крим, а українська влада – ні. Ніхто в новій владі ні про захист Криму, ні про майбутню війну не думав. Вони ділили портфелі з ранку до ночі, хоча півострів уже заполонили російські військові і почалися мітинги». Він переконаний у тому, що у 2014 році потрібно було терміново вводити воєнний стан хоча б на тих територіях, які почала захоплювати Росія (див.https://www.facebook.com/Zamana.V/videos/vb.1996816747294968/351101025536300/?type=2&theater).

Всеукраїнська громадська організація „Сила і Честь” переконана у тому, що Українське суспільство не дозволить владі уникнути об’єктивного, глибокого розслідування істинних причин, які призвели до анексії Російською Федерацією Криму та захоплення частини Донбасу, переклавши усю відповідальність за це на Володимира Заману.

Ми рішуче та наполегливо вимагатимемо від чинної влади припинити політичне переслідування Володимира Замани та притягти до кримінальної відповідальності службових осіб правоохоронних органів, які ініціювали проти нього фейкове кримінальне провадження.

З огляду на усе викладене Всеукраїнська громадська організація „Сила і Честь” звертається до Вас, шановна Людмило Леонтіївно, з проханням:

  1. У відповідності до статті 101 Конституції України забезпечити належний парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод колишнього начальника Генерального Штабу Збройних сил України генерал-полковника Володимира Замани, взявши під особистий контроль перебіг розслідування кримінального провадження, за яким його обвинувачують у державній зраді.

  2. Перевірити у стислі строки стан додержання встановлених законодавством України прав і свобод людини і громадянина органами, що здійснюють розслідування у справі про обвинувачення Володимира Замани, викладених у цьому зверненні обставин його затримання та арешту, а також проведення інших слідчих дій щодо нього.

  3. На виконання приписів статті 3 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» вжити усіх необхідних заходів для захисту проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України прав і свобод політичного в’язня Володимира Замани, припинивши його незаконне переслідування.

  4. 28 травня 2019 року взяти особисто участь у черговому засіданні Апеляційного суду м. Києва, на якому розглядатиметься клопотання Володимира Замани про скасування застосованого до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

  5. Про результати розгляду цього звернення повідомити Всеукраїнську громадську організацію „Сила і Честь” в порядку і строки, визначені законодавством України.

     З повагою,

від Президії Головної Ради Всеукраїнської громадської організації «Сила і Честь» (СІЧ):

Є.К. МАРЧУК, Прем'єр-міністр України (1995-1996 рр.), Голова Служби безпеки України (1991-1994 рр.), Міністр оборони України (2003-2004 рр.), народний депутат України 2-го скликання (1994-1998 рр.), 3-го скликання (1998-2002рр.), генерал армії України, кандидат юридичних наук, уповноважений представляти Україну у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях

І.П. СМЕШКО, генерал-полковник, Голова Комітету з питань розвідки при Президентові України (1995-1998 рр., 2004-2005 рр.), начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України (1997-2000 рр.), заступник, перший заступник, в.о. Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (2000-2003 рр.), Голова Служби безпеки України (2003-2005 рр.)

О.Т. КІХТЕНКО, генерал армії України, командувач внутрішніми військами МВС України (2005-2010 рр.), голова Донецької ОДА (2014-2015 рр.)

Ю.Е. ЧЕРКАСОВ, генерал-полковник міліції, перший заступник державного секретаря МВС України (2003-2004 рр.)

В.А. ТИМОШЕНКО, генерал-лейтенант, перший заступник Голови Служби безпеки України – керівник Антитерористичного центру при Службі безпеки України (2005-2006 рр.)

М.С. ОБИХОД, генерал-лейтенант юстиції, заступник Генерального прокурора України (1995, 1998-2002 рр.), заступник Голови Служби безпеки України (2003-2005 рр.)

С.І. ТУЗ, генерал-лейтенант, заступник Голови Служби безпеки України (2004-2005 рр.)

А.С. ДОВГОПОЛИЙ, доктор технічних наук, професор, керівник Апарату Ради національної безпеки і оборони України (1994-1996 рр.), заступник Міністра оборони України з озброєння – начальник озброєння Збройних Сил України (1996-2000 рр.)

 

Л.А. ЛУЗАН, генерал-майор юстиції, військовий прокурор Західного, Центрального регіонів (2000-2010 рр.)

С.В БЕВЗ, адвокат

С.В. ДРЬОМОВ, полковник запасу, кандидат юридичних наук, член Національної спілки журналістів України

 

                                                                                                            Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини

Денисовій Л.Л.

Президії Головної Ради

Всеукраїнської громадської організації «Сила і Честь» (СІЧ)      01024, м. Київ, вул. Шовковична, 30-а, офіс 17

E-mail: sylaichest.org@ukr.net